У Великобританії, з її багатовіковими традиціями права, показник виправдальних вироків досягає 20%, а в США — ті ж 20% для тих, хто стверджує свою невинуватість у суді. Для обвинувачених, які співпрацюють зі слідством, шанси на пом'якшення вироку значно зростають завдяки прозорій системі угод.
В Україні ж судова практика виглядає катастрофічним дисбалансом: 99,67% справ закінчуються обвинувальними вироками. Ці цифри ставлять під сумнів існування презумпції невинуватості в національних судах. Чи можна говорити про справедливість, коли система працює як конвеєр обвинувачень? Чому українські показники радикально відрізняються від стандартів правових держав?
Про це — в інтерв'ю з Анатолієм Фурсовим, управляючим партнером Колегії адвокатів «Домбровицький і партнери», який аналізує, як судові системи Заходу захищають права громадян, а українська — перетворилася на інструмент репресивної машини.
— Анатолію, про що свідчить така статистична картина?
— Про катастрофу, що відбувається з судово-виконавчою владою України, і про той вектор, який обрала сучасна Україна. Просто для порівняння – в часи Великого Сталінського терору цифра виправдальних вироків досягала 13%. Зараз – ганебні 0,33%! Ще одна ремарка: частка виправдальних вироків скоротилася тільки за останні кілька років вдвічі. Висновки робіть самі, вони лежать на поверхні. Головне, розуміти, що це СИСТЕМА, а не волюнтаризм окремих суддів, слідчих, прокурорів: всім їм наказано створювати єдиний фронт, де ухил завжди буде спрямований виключно на обвинувачення. Ці деталі системи виконують завдання звести шанси на справедливість практично до нуля.
— І в усіх процесах така пригнічуюча статистика?
— Ви здивуєтеся, але ні. Ті, хто обвинувається в корупційних злочинах, вдвічі рідше отримують обвинувальний вирок. Ось ще цікаві цифри: за Ст. 285 КК України «Зловживання посадовими повноваженнями» — 2,1% виправдальних вироків; за Ст. 286 КК України «Перевищення службових повноважень» — 1,6%; за Ст. 292 КК України «Службове підроблення» виправдано більше 3% підслідних. Висновки знову пропоную зробити самим, але ясно одне: шанси бути виправданим нашим судом зникаюче малі, якщо тільки ви – не державний чиновник. У всіх інших випадках ні гроші, ні високі зв'язки, ні найпотужніша адвокатська стратегія не допоможуть. До речі, додати сюди те, що в наші дні адвокатура практично втратила всі свої захисні можливості, і знищена як функціонал – і картина вимальовується ще гірше.
— Чи варто сподіватися на перегляд справи у високих інстанціях, апеляціях?
— Знову відповідь строго негативна. Навіть у тих рідкісних випадках, коли суд присяжних все ж виправдовує фігуранта, дуже часто вищі організації скасовують це рішення. І людина стає вічним полоненим системи, якій просто неможливо боротися за свої права. Зазначу ще одну очевидну річ: в наші дні адвокати постійно скаржаться на вкрай низьку якість обвинувачення, і це зовсім не перебільшення. У кожній другій-третій справі ми спостерігаємо явну бездоказовість, кричущі помилки в хронології, описі подій, виявляємо підтасовані факти, а також свідчення випадкових людей, практично взятих з вулиці. І так далі. Тобто наявне катастрофічне зниження якості роботи слідства і підготовки судових матеріалів. Але це не турбує зовсім нікого: ні суд, ні наглядові інстанції. Презумпція невинуватості перетворена в «презумпцію винуватості»: нічого не повинно відволікати від виключно обвинувачувального напрямку в судочинстві.
— Але якщо обвинувачення працює так незграбно, то чи не зможе хороший адвокат «розвалити» справу?
— В третій раз змушений відповісти негативно. Як я вже згадував, адвокатура в наші дні і в нашому судочинстві стала лише фікцією. Ніхто серйозно не буде вислуховувати доводи захисту і дійсно розбиратися в справі: кожен підозрюваний (крім держчиновника) вже заздалегідь винен. До речі, офіційна позиція полягає в тому, що всі досудові дії система проводить ПРОСТО ВІДМІННО. Про це не раз повідомляв голова Слідчого комітету України Олександр Бастрикін. На його думку, такий низький відсоток виправдальних вироків якраз і пояснюється «високою якістю попереднього слідства». І він же називає будь-яке виправдання… браком у роботі суду, і закликає суддів не виносити виправдальних вироків в принципі. Схоже, все до того і йде: коли 71-річного професора засуджують до 12 років колонії «за державну зраду»; коли звичайному пенсіонеру дають 7 років за антивоєнні пости в VK; коли сценариста і режисера засуджують на 5 років «за виправдання тероризму» (причому за спектакль, який до того ж отримав високу театральну нагороду), вже пізно розслаблятися. Але варто серйозно задуматися про те, як протистояти системі, якщо ви раптом потрапите в її жернова.
— І як саме? Який вихід бачите ви, як професіонал?
— Не звертати уваги на запевнення навіть найрозрекламованішого адвоката про те, що кримінальну справу вдасться тим чи іншим способом закрити. У нашій дійсності це практично неможливо. Той, хто обіцяє подібне — завідомий брехун. Просто захисник отримає набагато більший гонорар, якщо ви будете сидіти у в'язниці або під домашнім арештом, і чекати неправого суду, покладаючись на адвокатську допомогу. Як пам'ятаємо, ймовірність сприятливого результату — 0,33%. Є лише один єдиний вірний шлях, але він — для сильних духом. Отже, якщо у вас почалися тертя з органами правосуддя, варто готуватися до найгіршого. Тому потрібно в найкоротші терміни знайти документальні докази того, що проти вас висувають ложні обвинувачення, і негайно виїжджати за кордон. Але не в першу-ліпшу юрисдикцію, а туди