Албанські "орли" піднялися на нові висоти: італійський досвід, тридцятирічна система та успішна селекція гравців.
Щоб досягти цієї мети (або мрії – кому як зручніше), албанцям необхідно сьогодні перемогти "синьо-жовтих" і сподіватися на приємний результат паралельного матчу в чеському Оломоуці. Текстова трансляція гри доступна на нашому сайті.
Збірна Албанії – збірна України: анонс вирішального матчу Ліги націй
З іншого боку, у разі поразки від команди Сергія Реброва Албанія може повернутися назад до Дивізіону С, звідки піднялася завдяки успішному виступу у циклі ЛН-2020/2021. Ситуація в нашому квартеті може змінитися дуже кардинально.
З заднього двору – до фінального турніру
Але ми не будемо заглиблюватися у прогнози та здогадки, а спробуємо зрозуміти, як на збірну Албанії поширюється фраза, що вже стала мемом: "сьогодні у світі всі навчилися грати у футбол". Коли ж настав той момент, коли албанці зробили такий потужний крок вперед і опинилися поруч із командою України?
Уболівальники зі стажем, ерудити чи просто любителі історії знають, що Албанія завжди була десь на задньому плані футбольного життя Європи. Збірна країни не була навіть стабільним учасником відборів до Чемпіонатів світу чи Європи, а коли брала участь, то часто була постачальником очок.
Іноді траплялися перемоги, як-от нічия з віцечемпіонами світу німцями у 1967 році або перемога над майбутніми півфіналістами ЧС-1986 бельгійцями під час кваліфікації цього турніру. Але це були епізоди на загальному фоні безперспективності.
І раптом відбувається диво – збірна Албанії пробилася до фінального турніру Євро-2016!
Звичайно, це був турнір, на якому вперше кількість учасників зросла на 50% – з 16 до 24. Але албанці у відборі зайняли друге місце, зазнавши лише двох поразок, залишивши позаду Данію, Сербію та Вірменію.
Недосяжними стали тільки португальці, хоча єдину поразку у відборі вони зазнали саме від Албанії – 0:1.
Що ж сталося? Звідки у команди, яка десятиліттями пленталася в хвості, з'явилися такі сили?
Албанія знайшла їх за кордоном. І справа не тільки в тренерських кадрах – іноземні спеціалісти стабільно працювали з цією національною командою ще з 2002 року — італійці (Джузеппе Доссена, Джанні Де Б’язі), німці (Ганс-Пітер Брігель), хорвати (Отто Барич, Йосип Куже), нідерландець (Арі Ган).
Джузеппе Доссена
Справа у гравцях.
Албанська система юнацьких збірних: 30 років без успіхів
В Албанській футбольній асоціації хтось зрозумів, що можна скористатися багатим потенціалом албанської діаспори. І до національної команди почали активно залучати футболістів з албанським корінням, які або народилися за кордоном, або опинилися там у молодому віці. Але всіх їх об'єднує наявність якісної футбольної освіти, здобутої у Швейцарії, Італії, Греції, Німеччині, Англії, Іспанії та навіть Північній Македонії.
Адже підготовка своїх талантів, м'яко кажучи, не має в Албанії багатих і плідних традицій. У віковій категорії U17 балканці лише одного разу пробилися до фінального турніру – на Євро-1994 в Ірландії, з якого українські футболісти під керівництвом Володимира Киянченка привезли бронзові нагороди. Албанська команда програла два матчі в групі та зіграла внічию з Білоруссю – 1:1. Це був їхній найбільший успіх на юнацькому рівні.
За 30 років, що минули з того часу, юнацькі збірні Албанії лише чотири рази проходили перший етап відбору та потрапляли до еліт-раунду у категорії U17 (2003, 2012, 2014, 2023) і двічі у категорії U19 (2005, 2008). Про фінальні турніри навіть не йдеться.
Звичайно, талановиті хлопці можуть з'явитися й у слабких збірних, але ми наразі говоримо не про поодинокі випадки, а про системність протягом багатьох років.
Трохи більше прогресу можна відзначити у виступах молодіжної збірної Албанії, головне досягнення якої – вихід з відбірної групи – сталося 40 років тому. Справедливості заради: збірна U21 поступово покращувала свої результати: якщо у відборі Євро-2006 – лише 9 очок, то Євро-2017 – 12, Євро-2021 – 14, а у відборі Євро-2025 – взагалі 16. Але навіть з таким показником албанці фінішували лише четвертими – після Румунії, Фінляндії та Швейцарії.
Селекція – запорука албанського дива
Тієї самої Швейцарії, футболістів з системи підготовки якої наразі у складі національної збірної Албанії одразу четверо – захисники Арлінд Аджеті та Адріан Байрамі, півзахисники Недім Байрамі та Амір Абраші. Всі вони народилися у Швейцарії, виступали за молодші збірні Швейцарії, але вирішили грати за команду батьківщини своїх предків.
Недім Байрамі
Саме завдяки масовому залученню таких новобранців збірна Албанії