Чемпіон підсумовує матч, який залишив уболівальникам багато приводів для роздумів. Цього разу – радше приємних, ніж гірких.
Віцекапітан Динамо зіграв лише свій другий матч у основному раунді Ліги Європи, і відразу ж забив більше, ніж усі інші автори голів разом узяті до його внеску в грі з Галатасараєм. Але насправді роль Ярмоленка на полі не обмежувалася лише забитими голами. Другий бомбардир в історії збірної України продемонстрував вміння, які критично не вистачало "біло-синім" у попередніх матчах.
Мова йде про здатність вести гру та одночасно вести за собою партнерів. Дії Ярмоленка в епізодах, коли українець демонстрував високий рівень володіння м'ячем, інтуїцію на завершальному етапі та холоднокровність у боротьбі, стали тим ковтком впевненості для зневіреної команди Динамо, що дозволило їй повірити в себе.
Епізод із жорстким зупиненням Тарасом Михавком спроби Віктора Осімхена вийти на простір не залишився непоміченим. Ця ситуація стала відправною точкою, яка задавала тон усім діям надзвичайно зарядженого та мотивованого футболіста в матчі. Це був найкращий момент для 19-річного захисника у складі "біло-синіх".
Навіть з урахуванням великої дози хаосу та низького рівня читання гри захисту Динамо в цілому, на цьому фоні Михавко виділявся одразу кількома чеснотами. Захисник Динамо виявився незвично агресивним у боротьбі, успішно діяв на випередження і в більшості випадків обирав вдалі позиції. І це не згадуючи про традиційні якості центрбека, які він демонстрував ще в попередніх міжнародних матчах. Як і раніше, Михавко вміло, своєчасно і класно переадресовував м'яч у потрібні зони, пропонуючи себе партнерам. І це саме в таких іграх молоді та перспективні футболісти підвищують свою вартість не на один мільйон.
Коли в сезоні 2020/2021 18-річний Руслан Нещерет вразив публіку та фахівців у матчі Ліги чемпіонів з Барселоною, йому пророкували велике майбутнє. Але потім були важкі роки переходу на професійний рівень, кілька необов'язкових помилок, і – неминуча втрата статусу найперспективнішого голкіпера країни. Однак життя, як відомо, любить сюрпризи.
Поява Георгія Бущана лише на лаві запасних свідчить про можливий від'їзд незмінного №1 ДК, ймовірно, до Саудівської Аравії. Що втрачає, а що здобуде київська команда після такого трансферу – тема окремої розмови. Але поки Нещерет був значно ближчим до рівня гри того хлопця, який зупиняв гравців Барселони, ніж футболіста, який пропускає голи після дальніх ударів від найпринциповішого суперника. Вибір позиції в епізоді з останнім шансом у матчі проти Галатасараю додасть Руслану впевненості вже в поєдинку з РФШ.
Вихід на 74-й хвилині Едуардо Герреро замість Владислава Кабаєва – звичайна подія в черговому матчі Динамо лише на перший погляд. Футболіст збірної Панами виходить не замість колеги за амплуа, а замість півзахисника, збільшуючи кількість нападників на полі, лише втретє в нинішній кампанії Динамо в ЛЄ. Але вперше це відбувається за сприятливих умов на полі та динаміки подій у матчі.
Колишній футболіст Зорі не посилив тиск на ворота суперників. Будьмо відверті – в першому матчі киян у 2025 році ми побачили ще форварда зразка першої частини сезону, а не того гравця, якому потрібно швидше виходити з такого стану. Герреро, можливо, і допоміг своїй команді біля воріт суперника, але лише номінально, а не практично, відволікаючи увагу на свою персону. Разом з тим, сам факт готовності тренерського штабу киян йти на ризик і відчувати нерв матчу дозволяє говорити про оновлений підхід Шовковського на тлі здобутого раніше досвіду.
Для нинішнього Динамо здобути 1 бал на полі сучасного Галатасараю – це хороший результат. "Біло-сині" не лише відіграли 2 м'ячі в матчі, який не складався на їхню користь, але й суттєво додали після перерви в першій офіційній грі після більш ніж місячної перерви. Проте, незважаючи на всі позитиви, які принесла гра киян у Стамбулі, залишилося ще багато проблем, від яких необхідно позбавитися.
Кияни знову втратили контроль над емоціями та ходом гри після першого пропущеного м'яча і довго не могли прийти до тями. Динамо знову вразливе на стандартах. Команда знову "соромиться" проявляти ініціативу на підступах до штрафного майданчика суперника, і замість того, щоб пробити по воротах, у більшості випадків обирає сценарій позиційного, але, зазвичай, кволого розвитку атаки. Однак це той випадок, коли ложка дьогтю у невеличкому, але все ж відерці меду.