Дмитро не зміг стримати сліз. Підручний відзначає свій день народження.
У березні 2019 року в шведському Естерсунді тернопільський біатлоніст створив справжній фурор, перевернувши свідомість мільйонів вболівальників і перевершивши сам себе. У гонці переслідування на 12,5 кілометра спортсмен з Тернопільщини фінішував першим, вразивши світових лідерів, які вже не мали місця для медалей на своїх шиях...
Золотий фініш Підручного
Хоча це сталося в березні 2019 року, ми не можемо не згадати про цей історичний старт у день народження лідера українського чоловічого біатлону.
Кляті десяті
Чи часто згадуєш останнє коло тріумфальної гонки, що нагадує про ту шалений погоню, а точніше, втечу? Питаємо чемпіона незадовго до старту сезону. Дмитро на тему чемпіонства небагатослівний:
Кажуть, що людина, яка керується помстою, ніколи не досягне успіху. Бо вона сама себе з’їсть зсередини. Але українець виходив на трасу з бажанням отримати саме спортивну сатисфакцію. А можливо, і з помстою, адже вона буває і здоровою.
У 2019 році Дмитро досяг практично піку своєї кар'єри, коли, якщо не зараз, то коли ще брати медаль!?
Але в спринті він фінішував четвертим – програв бронзову позицію злощасні 0.3 секунди на дистанції у 10 км! Лише уявіть собі – десяті – на десяти кілометрах! Працюєш все життя, щоб потім ось так втратити медаль…
Таке з пам’яті не зітреться ніколи
У гонці переслідування біатлоністи стартують з часовими гандикапами, які мали на фініші спринту. Тобто українець пішов на трасу четвертим – переслідувати!
Гонка з чотирма стрільбами ледь не закінчилась для Підручного ще на першій – двічі не влучив, і пішов накручувати штрафні кола. Багато хто після такого старту "здувається". Але що завжди притаманне цьому хлопцеві – це жага битися до останнього патрону. На четвертий кульмінаційний вогневий рубіж українець прийшов у групі переслідувачів. Саме вони мали поборотися за срібло та бронзу. Бо Йоганнес Бо, перший номер світу, здавалося, вже приміряє золото. Проте норвежець "валить" вирішальну стрільбу, йде на три кола штрафу, а Дмитро – усю волю в кулак – і на останнє коло дистанції втікає першим. Це був легендарний відрізок гонки та всього його життя…
Дмитро Підручний
Знесилене тіло, мокрі щоки
У той день сльози лилися від усіх, вболівальники щиро ділилися своїми емоціями в соцмережах; там було цунамі, потім вулкан, телефони друзів та родини Дмитра не встигали заряджатися…
Дмитро Підручний після золотого фінішу ЧС-2019
Дмитро впав знесилений на фініші і також дав волю емоціям. Чемпіона довелося приводити до тями, він уже йшов до мікс-зони, а всі намагалися його обійняти та привітати. В очах Дмитра досі читався шок від того, що він щойно зробив. Ще раз Підручний заплаче на вечірній церемонії нагородження, коли на його честь над Естерсундом гордо розвіється синьо-жовте знамено та пролунає славень. З холодного Естерсунда віяло небувалим теплом. Ще не вмерла Україна…
Мамо, я в шапці. І з медаллю!
А того лютневого дня, згадує, було сильне емоційне напруження, і лише потім наздогнала шалена радість.
До речі, у пані Марії немає атрибута, який би нагадував про перемогу сина.
Команда вірила в Першого – до останнього
Той старт згадує і партнер Дмитра по команді, і вже чоловік його сестри – Тарас Лесюк. Каже, у той день був на кубку ІBU в Італії. Через цю гонку довелось перенести тренування.
У переслідуванні стартував ще один українець – Руслан Ткаленко. Фінішував 38-м, покращив свій результат після спринту, але за нього тоді коментатори майже забули – у фокусі був лише чемпіон.
Дмитро Підручний після того злету показував чудові гонки, але через травми та ряд інших причин так і не зміг втримати планку, яку підняв занадто високо. Він боровся за посаду президента федерації біатлону, але зрештою повернувся на трасу. Можливо, повторити тріумф не вдалося і через психологічне вигорання після такого успіху, адже у спорті найвищих досягнень таке трапляється часто.
Але попри все, сподіваємось – буде ще привід написати чемпіонський репортаж про Чемпіона.