Драматичний фінал та нові рекорди України від Марусяка. Підсумки Турне чотирьох трамплінів.
Нові рекорди України від Марусяка
Спочатку все виглядало не дуже обнадійливо: під час перших двох тренувань в Оберстдорфі Марусяк показав лише 49-й та 46-й результати. Однак Євген вже не раз доводив, що може додати у потрібний момент, і в кваліфікації знову це підтвердив: 28-й результат і впевнений вихід у першу спробу, яка на Турне проходить за нокаут-системою, що є незвичним для звичайних етапів Кубка світу.
У цій стадії Марусяк отримав непростого суперника у вигляді нестабільного, але потенційно дуже сильного Тімі Зайца, і програв йому в очній сутичці, незважаючи на досить непоганий стрибок на 126 метрів. Це був 29-й чистий результат першої спроби, і за звичайною кубковою системою Євген би потрапив до фінального раунду. Проте українець став лише восьмим серед лакі-лузерів і завершив змагання після першого стрибка.
Це прикро, оскільки у другому раунді Зайц стрибнув значно гірше: якби його стрибок такої якості відбувся в першому раунді, Марусяк би його випередив. Так чи інакше, 33 місце в Оберстдорфі, як вже згадувалося, дозволило Євгену оновити національний рекорд. До цього найкращим результатом в історії України на Турне було 35 місце того ж Марусяка минулого року в Інсбруку.
У Гарміші Євген знову почав з невиразних тренувань, але в кваліфікації не зміг так різко додати: лише 45-й результат, що гарантувало сильного суперника в першій спробі новорічних змагань. Цим суперником знову став словенець, цього разу – Анже Ланішек. У основному раунді Марусяк також не вразив: поразка від Ланішека без шансів потрапити до числа лакі-лузерів та 41 місце у підсумку.
Австрійська частина Турне для Марусяка виявилася зовсім невдалою: в Інсбруку та Бішофсхофені він двічі не пройшов кваліфікацію. Здавалося, що до підступного "БергІзеля" Євген не зміг адаптуватися і занадто швидко відштовхнувся у кваліфікаційному стрибку.
Що стосується Бішофсхофена, то тут Євгену явно не пощастило. У кваліфікації він зайняв найбільш прикре, 51 місце, при цьому стрибати довелося в найгірших вітрових умовах серед усіх учасників.
Щодо Віталія Калініченка, то на німецьких етапах він двічі не пройшов кваліфікацію, при цьому не можна сказати, що він був близьким до цього. Але в Інсбруку Віталій дуже приємно здивував, виступивши краще за свого молодшого товариша по команді. Калініченко вперше в поточному сезоні пройшов кваліфікацію, показавши 42-й результат, і отримав у суперники по першій спробі молодого господаря змагань, Маркуса Мюллера. Суперник непростий, але, чесно кажучи, кращого варіанту з топ-10 кваліфікації годі було шукати.
Пройти Мюллера Калініченку не вдалося, проте виступив він дуже гідно, стрибнувши на 124,5 метри. Навіть попри проблеми на приземленні – це був один із найкращих за якістю стрибків у кар'єрі Віталія. Нагадаємо, минулого року Калініченко в Інсбруку також показав своє найкраще виступ у сезоні: 26 місце у кваліфікації та 40-ве – у основних змаганнях. Схоже, що до найбільш специфічного трампліна на Кубку світу Віталій знайшов ключі.
У Бішофсхофені Калініченко виглядав значно слабкіше та пройти кваліфікацію не зумів. Це означало, що збірна України завершила свої виступи на Турне достроково, за день до вирішального етапу. Попереду – майже двотижнева пауза, після чого – практично домашній для нашої команди етап у польському Закопане та перші польоти сезону на гігантському трампліні в тому ж Оберстдорфі. Їх чекаємо з особливим нетерпінням, знаючи про любов Марусяка до великих трамплінів.
Бенефіс Австрії на Турне
Турне чотирьох трамплінів-2024/25 стало справжнім бенефісом збірної Австрії: перші три місця у загальному заліку (четвертий в історії мононаціональний подіум генеральної класифікації Турне), чотири перемоги на етапах та неймовірні 11 з 12 можливих місць на подіумі (до цього рекордом було 9 у тієї ж Австрії у сезоні-2011/12). За будь-яких інших обставин домінування якоїсь однієї збірної змусило б сприймати це Турне як нудне. Але те, наскільки рівною та напруженою була боротьба між великою трійкою австрійців і те, наскільки драматичною вийшла розв'язка, змінює сприйняття цього Турне практично повністю.
Перед фінальним етапом у Бішофсхофені Штефана Крафта, Яна Хьорля та Даніеля Чофеніга в загальному заліку розділяло всього 1,3 бала: рекордно малий розрив в історії. Попередній рекорд був встановлений у сезоні-1988/89, коли Єнса Вайссфлога та Рісто Лакконена розділяло 4,5 бали. У підсумковій генеральній класифікації чемпіона та віцечемпіона розділило лише 1,4 бали. Менше було лише двічі в історії: у 2006 році, коли Янне Ахонен і Якуб Янда розділили перемогу, та під час першого Турне в історії у сезоні-1952/53, коли Зепп Брадль виграв у норвежця Халвара Хеса 1,1 бала.
За таких мінімальних розривів розв'язка апріорі не могла не бути драматичною, проте погода та судді додали масла у вогонь. Лише перед вирішальним стрибком Крафта у Бішофсхофені напрямок вітру на трампліні раптово змінився з попутного на зустрічний. Ні, вітер не був небезпечним чи надто сильним, але ставив суперників у боротьбі за Золотого орла в нерівні умови, оскільки весь фінальний етап проходив за відчутного попутного вітру.
При цьому, не факт, що цей зустрічний вітер пішов би на руку Крафту. Якби