Кінець ілюзій: приємне прощання з епохою. Чотири ключові висновки з матчу Боруссія – Шахтар.
Чемпіон традиційно акцентує увагу на ключових моментах після міжнародного матчу за участі української команди. Розглядаємо виступ "помаранчево-чорних", зосереджуючись на найважливішому за підсумками гри.
Капітан, який залишився в тіні поразки
Як стало відомо після завершення матчу, вийшовши на поле на 89-й хвилині, 35-річний Тарас Степаненко провів останні миттєвості у складі Шахтаря. Для досвідченого футболіста збірної України 15-та гра сезону виявилася такою ж важливою та драматичною, як і весь єврокубковий сезон для донецького клубу. Але, на відміну від інших партнерів по команді, це було ще й надзвичайно зворушливо. І, скоріше, приємно, адже у ексфутболіста запорізького Металурга є чим похвалитися та що згадати.
Відхід Степаненка – це не лише прощання з епохою, а й продовження, можливо, навіть тектонічних змін у підходах Шахтаря, які почалися після розставання з Данилом Сіканом. Втім, у випадку "помаранчево-чорних" мова скоріше про "усе нове – добре забуте старе". Клуб явно намагається повернутися до практики залучення значно більшої кількості легіонерів, тому великі кадрові зміни в команді слід очікувати вже найближчими тижнями.
Зубков від Трабзонспора все ще далеко
На відміну від найстаршого гравця "гірників", для іншого футболіста національної команди матч із Боруссією виглядає як новий старт. Олександра Зубкова за останні тижні, а особливо – дні, не "продавав" лише лінивий, а єдиний, проте надто наполегливий "покупець" у вигляді Трабзонспора, здавалося, от-от розширить українську діаспору до трьох футболістів.
Проте, наразі – не судилося. Зубков відіграв 73 хвилини, був одним із найактивніших у складі своєї команди, а головне – отримав чіткий сигнал довіри від Маріно Пушича. Вінгер "гірників" під завжди актуальною для професійного футболіста загрозою травми виконував свій контракт перед "продажем". Як відомо, в подібній ситуації ще одного українця в єврокубковій грі берегли на лаві запасних, як зіницю ока. Тож усі розмови про можливий від’їзд до Туреччини колишнього футболіста Ференцвароша слід припинити.
Спроба зміцнити правий фланг Шахтаря виявилася невдалою
Незважаючи на невдалу гру Вінісіуса Тобіаса з Брестом, Пушич знову проігнорував Юхима Коноплю, довірившись бразильцеві. Проте цього разу очікувані дії Тобіаса з небажанням відпрацьовувати в захисті мали "прикривати" згаданий Зубков. Останній значно більше орієнтований на чорнову роботу, ніж Педріньйо, якому дісталася роль "хибної дев’ятки". Від ексфутболіста Кастильї очікувалося, що він допоможе в атаці при переході через центр поля, що мало створити додатковий тиск і зв’язок з українцем.
Однак така ставка не спрацювала, адже Тобіас не лише програв свою дуель Гіттенсу, а й в основному не був корисним в атаці. Пасивність Вінісіуса на половині поля суперника та безпорадність в захисті власних володінь призводили до великих розривів між атакою та обороною на правому фланзі "гірників", адже бразилець не встигав за подіями. Тож замість того, щоб стати основним плацдармом для наступальних дій, правий фланг Шахтаря перетворився на найбільш проблемну зону для гостей.
Чемпіон України не "витягує" рівень Ліги чемпіонів
7 очок у 8 матчах, 27 позиція з 36 можливих, 8 забитих проти 16 пропущених. Чи можна вважати такий виступ вдалим? Насправді відповідь на це питання лежить у сфері емоцій. З якими не лише українські вболівальники, а й фахівці та журналісти на міжнародній арені у сезоні-2024/25 явно не впоралися.
Практика матчів за участі Шахтаря як найкращого клубу країни за підсумками розіграшу-2024/25, а також всіх інших трьох представників у трьох різних клубних турнірах, показала, наскільки чи не кожен, кому український футбол не байдужий, жив (живе?..) у полоні ілюзій. Перед стартом сезону від українських клубів у єврокубках очікували чогось, але не такого жалюгідного результату з точки зору таблиці коефіцієнтів УЄФА. Реалії ж такі, що команди з УПЛ у вимірі результатів у матчах з клубами з інших країн "виживають" так само, як громадяни роблять це в буквальному сенсі під щоденними обстрілами ворога. І така ситуація, незважаючи на небажання визнати цей факт, насправді склалася не вчора.
0Для України в нинішньому стані її футболу основний раунд Ліги чемпіонів виглядає як приємний бонус. І якщо вже найближчого літа стане зрозуміло, що в головному єврокубку від УПЛ восени не буде представника – це буде очікувана реальність, а не неприємний сюрприз. Незалежно від того, який клуб виявиться тим, кому така ноша виявиться непідйомною.