Найяскравіші моменти: матч Пеле, угода Кройфа та Бомбонера в історії - топ-5 поразок європейських команд у Міжконтинентальному кубку.

Найкращий матч Пеле

Сантос – Бенфіка (3:2, 5:2)

Це був лише третій розіграш трофею.

Потім говорили, що ідея виникла в 1958 році під час суперечки між Жоао Авеланжем та Жаком Годде – кожен доводив, що на його континенті грають краще. Але як це визначити?

На створення формату та пошук спонсорів пішло 2 роки, і вже в 1960 році Реал з Пушкашем, Ді Стефано й Хенто в двох матчах розбив уругвайський Пеньяроль.

Увага фанів була приголомшливою, гроші лилися рікою – і всі вирішили йти далі.

У 1961 році Пеньяроль здійснив свого роду реванш, перемігши Бенфіку в двох матчах.

Але в історію увійшло інше протистояння Орлів – з легендарним Сантосом Пеле, якого вдома називали Os Santásticos, а в Європі знали як "Білий балет".

Без жартів, вони дійсно грали в білому і так граційно, ніби танцювали з піруетами. У 1959-74 роках це покоління Сантоса виграло 25 трофеїв і забило понад 3000 голів. Не лише Пеле, а й Жилмар, Мауро, Коутіньйо, Пепе творили неймовірні речі.

У Бенфіки також були свої майстри, як Ейсебіу, Колуна та Сантана, і в гостях вони шокували 90-тисячний натовп на Маракані. Пеле ледве виіграв для своїх – 3:2.

Перед матчем-відповіддю Орли були впевнені в собі і заздалегідь продавали квитки на третій матч, який за регламентом мав визначити переможця, якщо суперники виграють по разу в перших двох.

Але вони не врахували Пеле.

У Лісабоні Пеле мав вечір, який, за спогадами сучасників, був найкращим навіть за його королівськими мірками. Хет-трик, асист Коутіньйо; ще один гол з офсайду. Лише за рахунку 5:0 Сантос зупинився і дозволив Бенфіці забити.

Тоді ще не було ніякої злоби, навпаки! Ештадіу да Луж стоячи аплодував Пеле, а після свистка фанати вибігли на поле, щоб просити у гостей футболки й автографи.

То був апогей, найвища точка Міжконтинентального кубка. Краще вже ніколи не було.

Викрадений і побитий

1969 рік

Естудіантес – Мілан (0:3, 2:1)

Ненависть між ними виникла в тому ж 1962 році, але на мундіалі.

"Битва при Сантьяго" – поєдинок збірних Італії й Чилі – чотири рази переривала поліція, коли гравці остаточно забували про м'яч. Бійки, переломи, травми; арбітр Кен Астон завдяки цьому досвіду згодом винайшов червоні й жовті картки.

Чому билися? Італійці називали Сантьяго "жалюгідним болотом з проститутками, алкоголіками та злиднями, де навіть телефони не працюють".

Через це вже в 1963 році на Міжконтинентальному кубку між Міланом і Сантосом було гаряче; воротаря Россонері винесли з поля.

Ну, а далі все остаточно розвалилося.

Брехун!

Після поразки від Мілана на Сан Сіро 0:3 все було вирішено – навіщо так грати?!

Воротар Альберто Полетті бив італійців ногами по голові; захисник Едуардо Манера не лише калічив усіх, хто потрапляв під руку, а й кусав і плювався. Рамон Агірре Суарес, що ним надихався "М'ясник" Андоні Гойкоечеа з наступної епохи, бив суперників просто кулаком в обличчя. А в цей час трибуни звіріли, і в гостей летіло і сміття, і навіть гаряча кава.

Спробуйте хоч на секунду уявити такий "футбол".

Але й це не все, бо після перемоги 2:1, що нічого Естудіантесу не дала, Нестора Комбіна – аргентинця з французьким паспортом, що грав за Мілан – арештували за фальшивим звинуваченням в ухиленні від служби, клуб не міг його знайти. Також під готелем побили й персонал Россонері.

Полетті потім комічно виправдовувався, що у всьому винен капелан, який їх надто сильно налаштував перед грою.

Ще один брехун!

Ну, а європейці з тих пір все частіше уникали матчів з латиноамериканцями. Загальну думку висловив тренер Англії-1966 сер Альф Ремсі: "Аргентинці – це тварини".

Зіко та гольфісти

1981 рік

Фламенго – Ліверпуль (3:0)

Ну, а хто грає з "тваринами"?

У 70-х матчів найсильніших команд Європи та Латинської Америки майже не було через відмови переможців КЄЧ. По два рази берегли ноги Аякс, Ліверпуль та Баварія, ще раз – Ноттінгем.

Увага публіки також падала, і в 1979 році в Мальме на матч проти парагвайської Олімпії прийшло 5 тисяч шведів – жалюгідна пародія на баталії епохи Пеле.

Mundo Deportivo тоді ж назвала Міжконтинентальний кубок "собакою без поводиря" – і як в воду дивилась, бо скоро на організаторів вийшла японська Toyota, що запропонувала гарні гроші, але віднині грати мали в Токіо, трофей замінили на "Кубок Toyota", а за неявку на матч штрафували.

Допомогло!

У 1981 році до Токіо прибув видатний Фламенго імені Зіко, і не менш історичний Ліверпуль Боба Пейслі з Далглішем, Сунессом, Гансеном, Гроббеларом.

Той факт, що боротьби взагалі не вийшло, а паси Зіко на Нуньєса знищили Ліверпуль дуже легко, болів червоним ще довго.

Більшість глядачів думала інакше – просто Фламенго був кращим.