На момент поєдинку Усик уже володів титулом WBO у важкій вазі, в той час як Брієдіс був чемпіоном за версією WBC. Обидва боксери знаходилися на піку своєї форми та прагнули довести свою перевагу.
З перших раундів стало очевидно, що латвієць налаштований агресивно і готовий нав’язувати свій стиль. Його потужні удари та постійний тиск створювали чимало труднощів для Усика, який виглядав обережним і навіть трішки невпевненим. Це стало частиною стратегії українця. Усик поступово вивчав свого суперника, демонструючи свою вражаючу техніку та витривалість.
У середині бою Олександр почав діяти активніше, використовуючи роботу ніг і точні серії ударів, щоб заробляти очки. Брієдіс, у свою чергу, не здавався, намагаючись нав’язати ближній бій, де його фізична сила могла дати перевагу.
Останні раунди стали справжнім випробуванням для обох. Глядачі в залі та мільйони фанатів перед екранами спостерігали за драматичною боротьбою, в якій кожен удар міг вирішити результат.
Після фінального гонга судді розділилися у своїх оцінках, але перемогу з мінімальною перевагою віддали Усику. Він здобув титул WBC, об’єднавши пояси, і продовжив свій шлях до абсолютного чемпіонства.
Цей бій став знаковим моментом у кар’єрі Усика не лише завдяки здобутим титулів, але й через внутрішні зміни в його команді. Після складної перемоги він звільнив свого друга та багаторічного тренера Сергія Ватаманюка, з яким працював на початку своєї професійної кар’єри. На місце головного наставника прийшов Анатолій Ломаченко – батько Василя Ломаченка. Саме під його керівництвом Усик готувався до фіналу WBSS, де здобув титул абсолютного чемпіона.