Оксана Баюл: Не можу пити, поки жива.

Її життя – безперервна драма.

Оксана Баюл досягла олімпійського успіху у віці 16 років. Незабаром після свого тріумфу вона переїхала до США, де стала зіркою, яка яскраво спалахнула, але швидко згасла. Підліток з нестабільною психікою не змогла впоратися з небезпечною комбінацією грошей та слави. Вона почала зловживати алкоголем, що призвело до аварії, після якої лікарі порадили лікування в клініці для алкоголіків. Але, за словами Оксани, їй вдалося подолати цю недугу, так само, як вона колись перемагала всіх суперниць на льоду.

Автор цих рядків познайомився з Баюл у 2003 році, коли організовував пресконференцію після її тривалої відсутності в Дніпропетровську. Після цього були ще зустрічі, інтерв'ю та телефонні розмови з-за океану. У цьому матеріалі – коротка сутність того, що розповіла мені Оксана, з акцентом на події, які сталися з нею понад чверть століття тому.

Тріумф у Ліллехаммері-1994

– У фігурному катанні завжди знайдеться хтось, хто не згоден з оцінками. Дехто віддає перевагу техніці виконання, інші – артистизму, треті – іншим аспектам. Це схоже на балет. Дехто досі щиро вважає, що в Ліллехаммері-1994 Ненсі Керріган виглядала більш переконливо, ніж я.

Американська преса описала мою перемогу як велику несподіванку. У нас би це назвали: "Прийшов, побачив, переміг". Але насправді це було зовсім не так! Я приїхала до Норвегії в статусі чинної чемпіонки світу, тобто в світі фігурного катання про мене вже всі знали. Просто в той час увага світової преси була зосереджена на конфлікті між Ненсі та Тонею Гардінг, а спортивні результати відійшли на другий план.

Після короткої програми я отримала травму ноги в зіткненні з німецькою фігуристкою Танею Шевченко. Деякі ЗМІ вже почали писати, що Баюл через травму може знятися зі змагань. У довільній програмі я повинна була виходити на лід четвертою, відразу після Ненсі. Після виступу Керріган американці почали активно передавати до своїх редакцій новини про перемогу землячки.

Ми з тренерами до останнього моменту не знали, чи зможу я вийти на лід. На тренуванні я нічого не змогла зробити – нога і спина сильно боліли. Врешті-решт тренер сказав: "У тебе є вибір. Ти молода, у тебе все ще попереду. Вирішуй сама". Я вирішила вийти на розминку, щоб зрозуміти, чи зможу виконати програму. Під час розминки несподівано легко виконувала потрійні стрибки. Під час свого виступу я автоматично виконала все "від і до". В кінці програми вирішила зробити каскад стрибків. Думаю: "Була не була!". Виконавши все, я підняла руки і заплакала. Не від того, що здобула золоту медаль – звідки я могла знати підсумкові оцінки! Просто вийшов стрес. Я підійшла до свого тренерського дуету (праворуч сиділа Змієвська, зліва – Ніколаєв), і Валентин пошепки сказав, що я виграла. Я була в шоковому стані!

Характер

– Ще в юнацькому віці перед початком змагань у роздягальні я говорила конкуренткам: "Маша, ти сьогодні будеш третьою, ти, Люда, п'ятою, а я виграю". Якось мами цих дівчат намагалися мене присоромити, мовляв, не можна так себе вести. Я відповіла: "Мені можна. Я – лідер".

Я прожила перші 13 років свого життя в Дніпропетровську. У 4 роки стала на ковзани і весь вільний час проводила на льоду. Але цього мені було недостатньо: взимку я йшла до подруги мами, тітки Ніни, брала ковзани і разом з нею шукала замерзлі калюжі в дворі. Вона тримала мене за руку, а я каталася.

Пізніше мій характер допоміг мені в боротьбі з алкогольною залежністю. Якщо я за щось берусь, намагаюся довести справу до кінця. Не можу зупинитися на півдорозі.

Лікування від алкоголізму

– Відразу після тріумфу в Ліллехаммері я підписала контракт на роботу в США разом із своїми тренерами Галиною Змієвською та Валентином Ніколаєвим. У 17 років важко бути однією в чужій країні. Навіть найкращі наставники не можуть замінити батьків. Я не змогла впоратися з тиском, який на мене чинився в Америці. Спробувала знімати стрес за допомогою алкоголю. Спочатку це допомагало, але згодом почало заважати моїй роботі та виступам на льоду. Коли лікарі порадили лікування в клініці, я зрозуміла, що стала алкоголіком. У лікарні, де я провела три з половиною місяці, я повністю усвідомила, яка це біда. Ця хвороба не піддається лікуванню. Ні таблетки, ні уколи не допоможуть. Єдиний вихід – просто не пити. Взагалі не доторкатися до алкоголю.

Я знайшла в собі сили подолати цю недугу. Але до кінця своїх днів мені не можна пити. Жодної краплі.

Спочатку, коли я знову почала відвідувати різні заходи, я відчувала себе дещо незручно. Потім звикла спокійно замовляти воду або сік на вечірках.

Стосунки з Галиною Змієвською

– Якщо моєю спортивною підготовкою займався Валентин Ніколаєв, то психологічний тренінг був на плечах Змієвської. Галина Яківна – чудовий тренер. Але після переїзду до США вона намагалася замінити мені матір у всьому. В Україні тренер є одночасно наставником, батьком, хореографом і костюмером. В Америці ж кожен виконує свою роль: тренер тренує, хореограф ставить програми, костюмер підбирає костюми, менеджер укладає угоди. На цьому фоні у нас виник конфлікт. В якийсь момент я зрозуміла, що для мене вона, в першу чергу, тренер. Мати мені ніхто не замінить. Вона померла. З Галиною Яківною у мене було багато хороших моментів, але і поганих також. Вона зробила для мене