Перший легіонер українського чемпіонату, відомий як Водка Анді, нагадував Рикуна і мав трагічну долю.
Укладання контракту між Дніпром і півзахисником Динамо Дрезден Андреасом Зассеном навесні 1995 року стало справжньою сенсацією у світі футболу. Зассен прибув до Дніпра за підтримки головного тренера команди Бернда Штанге і став першим легіонером чемпіонату України, як тоді казали, "з дальнього зарубіжжя".
Покатайся з Водка Анді на таксі
Поява Зассена в Україні стала результатом низки подій. Попередній спонсор Дніпра, компанія "Дебют-Фідав", збанкрутувала. Команду залишив головний тренер Микола Павлов, який забрав до київського Динамо чотирьох провідних гравців – захисника Сергія Беженара, півзахисників Євгена Похлебаєва та Юрія Максимова, а також нападника Сергія Коновалова. У пошуках нового спонсора Дніпра взяли участь Леонід Кучма та Павло Лазаренко. В результаті у дворазового чемпіона СРСР з’явився потужний партнер – київська компанія "Інтергаз" на чолі з Ігорем Бакаєм. "Інтергаз" займався продажем російського газу і обіцяв щедро фінансувати Дніпро. Свою обіцянку компанія виконала. Дніпро підсилив середню лінію за рахунок гравців київського Динамо Сергія Ковальця, Володимира Шарана та Дмитра Топчієва. Як консультанта нові власники команди запросили першого президента київського Динамо Віктора Безверхнього. Також було ухвалено безпрецедентне рішення – Дніпро очолив 48-річний німецький тренер Бернд Штанге.
Бернд мав добрий тренерський досвід – у 1984-1988 роках він очолював збірну НДР, а на початку 90-х тренував Герту та Лейпциг. На момент пропозиції від Дніпра Штанге вже тривалий час був без роботи. У німецьких ЗМІ з’явилася інформація, що Бернд співпрацював зі Штазі – східнонімецьким аналогом радянського КДБ, тому перспективи знайти гідну роботу виглядали досить туманно. Дніпро став першим зарубіжним клубом для Штанге, а згодом він став справжнім футбольним мандрівником. Він працював в Австралії, а також очолював збірні Оману, Іраку, Білорусі, Сінгапура та Сирії. Саме за ініціативи Штанге в Дніпрі з’явився Зассен.
Для 27-річного Андреаса Зассена, який грав на позиції атакуючого півзахисника, переїзд в Україну став своєрідним новим стартом. Зассен повинен був перезапустити свою кар'єру після невдач у дрезденському Динамо. В Німеччині всі знали про його проблеми з алкоголем, які постійно заважали Андреасу розкрити свій потенціал. Більше того, на той час за ним вже закріпилося прізвисько "Водка Анді".
У Бундеслізі Зассен дебютував за Баєр Юрдінген. У 1993 році хавбека за 800 тисяч марок придбав Гамбург. Вже в Гамбурзі 25-річний Зассен знову потрапив у скандал. У стані алкогольного сп’яніння Андреас влаштував перегони на таксі по місту, а також вдарив таксиста, який змушений був "доставити" п’яного клієнта до поліції. Ця подія стала надбанням громадськості, і Гамбург оштрафував Зассена на 12 500 марок. Фани Гамбурга придумали нову креативну кричалку: "Покатайся з Водка Анді на таксі" – скандували вони з трибун.
Зассен тим часом продовжував програвати боротьбу з алкоголем, тому Гамбург змушений був визнати помилку й продати Андреаса в дрезденське Динамо. Але проблеми з режимом не зникли й у Дрездені, де при першій же нагоді скандального півзахисника відпустили до Дніпра.
Нагадував Рикуна
На жаль, Дніпро теж не став для Зассена відновленням кар'єри. За 4 місяці атакуючий півзахисник провів за українську команду 11 матчів і не забив жодного голу. Тодішні партнери по команді більше запам’ятали Андреаса своєю активністю під час командних посиденьок, ніж на футбольному полі.
"Не можу сказати, що Андреас підсилив нашу команду, – розповідає Чемпіону Володимир Шаран, який на той час грав у півзахисті Дніпра. – Його запрошення ініціював Бернд Штанге, який мав повний кредит довіри від керівництва клубу. Андреас приїхав до нас із зайвою вагою. Він не міг виконати той обсяг роботи, який мав би виконувати гравець його амплуа. Якби він регулярно забивав, на це можна було б закрити очі. Але з голами у Зассена в Дніпрі не склалося. Виявилося, що Андреас не сильніший за місцевих гравців. У Дніпрі на той час у півзахисті грали Полунін, Топчієв, досвідчений Багмут. Це врешті-решт зрозумів і Штанге. За стилем гри німця можна було порівняти з Рикуном. Трохи нагадував Олександра. Але Сашко як футболіст був набагато сильнішим, ніж Андреас.
Що ж стосується спілкування в колективі, то мовний бар’єр заважав. Як людина, Зассен був простим і відкритим. Він жив на базі у Придніпровську в кімнаті з воротарем Костею Ледовських. Якось вони вдвох пішки йшли з центру міста до бази. Спробували зловити таксі, але жодне не зупинилося – було вже пізно. 18 кілометрів йшли пішки. "Чесно, ми всю дорогу з ним йшли і розмовляли", – зізнавався нам Костя. "Ти що, німецьку знаєш?" – перепитували ми його. Костя, звісно, не знав жодної іноземної мови. Але вони провели час у режимі трьох таймів, і, мабуть, це допомогло їм подолати мовний бар'єр. На якій мові вони спілкувалися, ми так і не зрозумі