П'яте колесо збірної України: чому Бондаренко може стати новим Буяльським?
Однією з основних проблем "синьо-жовтих" залишається питання центральних півзахисників. Нестача ефективної гри з боку тих, хто відповідає за ключову позицію в сучасному спорті №1, не раз призводила до невдалих результатів під час керівництва Реброва. Велику частину причин та відповідальності несе сам наставник, який не в змозі виявити та використати найкращі якості футболістів, котрі демонструють набагато якіснішу гру на клубному рівні. Проте не варто забувати й про інші фактори та особливості гри самих футболістів, які призводять до нинішнього стану справ у головній команді країни.
Довгий час з гравцем, який з різних причин та обставин, що не завжди залежать від нього, не зміг реалізувати свій талант у збірній України, асоціюється прізвище футболіста київського Динамо Віталія Буяльського. Останній вже не перший сезон є лідером столичного клубу, що підтверджується стабільно високим рівнем гри та значними індивідуальними показниками.
Чемпіон піднімає питання незатребуваності в національній команді ще одного гравця з провідного клубу України, який має потенціал привернути до себе увагу, а головне – виглядає футболістом, здатним підсилити гру головної команди країни.
Ключова фігура в побудовах Пушича
З початку сезону 24-річний хавбек Шахтаря Артем Бондаренко вже провів 17 матчів, у яких забив 6 голів та віддав 3 результативні передачі. Він є другим бомбардиром чинного чемпіона України та одним з найкращих футболістів УПЛ за системою "гол+пас" (серед "гірників" – найкращий). Виглядає так, що лише головна зірка "помаранчево-чорних" Георгій Судаков є більш помітною фігурою серед, зазвичай, п’яти представників середньої лінії, проте цей візуальний ефект пов'язаний, в першу чергу, з іншими завданнями та специфікою гри "десятки" клубу. Ба більше – саме Бондаренко варто вважати тим гравцем, який з трьох центральних хавбеків Шахтаря виконує найбільший об’єм роботи та відповідає за якісну взаємодію між обороною та атакою перед передачами м’яча єдиному нападнику команди.
Проте, Бондаренко виглядає тим гравцем, якому для відчуття "свого" футболу в складі збірної, здається, потрібні всі без винятку виконавці з клубу, які сприятимуть такому ж яскравому виступу у футболці національної команди. І це – перша, але далеко не остання подібність Бондаренка як лідера середньої лінії Шахтаря до його "колеги" з табору Динамо, який у українському футболі давно став майже фігурою-мемом через недостатню реалізацію в національній збірній.
Перспектива всупереч: ситуація краща, ніж здається?
Чи не головне питання на поверхні. Чи поступається Бондаренко за рівнем майстерності іншим футболістам збірної України на своїй позиції? Дивлячись правді у вічі, висновки – не на користь гравця команди Маріно Пушича. І Олександр Зінченко, і Микола Шапаренко, і травмований Руслан Малиновський, і потенційний дебютант Єгор Ярмолюк, і згаданий вище Судаков, мають у своєму арсеналі різні козирі та покладаються на сприятливі обставини, такі як, наприклад, гра у клубах з провідних ліг Європи, де інтенсивність перевищує матчі УПЛ в рази. Інша справа, що практично кожен футболіст із перелічених у попередньому реченні в таборі головної команди країни чомусь втрачає, якщо не левову частку навичок та умінь і зарядженості на результат, то значний перелік своїх найкращих якостей. Разом з тим, того ж одноклубника Дмитра Криськіва гравцем, який на фоні Бондаренка вирізняється неймовірними скіллами та користю в складі національної команди, аж ніяк не назвеш. Однак варто пам'ятати, що цей півзахисник потрібен нинішньому тренерському штабу "синьо-жовтих" у якості, в першу чергу, опорного хавбека.
Водночас, у хавбека Шахтаря є одразу два потужних союзники, яких той же Буяльський з об'єктивних причин позбавлений – мова про вік та час. За останні півтора року Бондаренко суттєво прогресував і тепер справедливо є одним із лідерів "гірників", без якого уявити команду вже важко. Виглядає так, що свого піку один з найкращих футболістів молодіжної збірної України останніх років ще не досяг. Тож якщо Бондаренко продовжить свій невпинний рух уперед та стане все більш незалежним у здатності робити результат та створювати різницю, "підлаштовуватися" під такого майстра буде команда та завдання, які отримуватиме вся середня лінія, а не навпаки.