Від Тунісу до Домінікани: складний шлях збірної України в Кубку Девіса.

На початку лютого в столиці Тунісу наша національна збірна програла господарям у плейоф за збереження місця у Світовій групі I – 2:3. Ця поразка призвела до повернення команди до третього за силою ешелону Кубка Девіса, де Україна востаннє грала у 2012 році.

Здавалося, що після вересневої поразки від скромного Ізраїлю (1:3) Україна, будучи сіяною, мала утриматися у поточному дивізіоні. Але Туніс – це не Барбадос чи Ліван, а боєздатна команда. Азіз Дугаз (222) нещодавно дебютував в основній сітці мейджора на Australian Open-2025. Додайте до цього рідний корт і той факт, що найсильніші українці були лише в четвертій сотні рейтингу – і африканці закономірно виглядали фаворитами.

Перший ігровий день завершився нічиєю. Віталій Сачко (384) здобув першу перемогу за збірну, обігравши Дугаза, а Олександр Овчаренко (311) програв третю одиночну зустріч поспіль. Неприємний сюрприз створив Моез Ешаргі (460).

Наступного дня капітан Орест Терещук зробив ставку на перевірений парний дует Сачко/Крутих, але вони програли у двох сетах, залишивши Україну у складній ситуації – 1:2.

Через дощ вирішальні матчі перенесли на наступний день, і Овчаренко одразу ж приємно здивував, розгромивши Дугаза у двох сетах. Він виконав мінімальне завдання – виграти хоча б одну зі своїх зустрічей.

А далі сталася драма. Віталій Сачко у першому сеті вів 4:1 та 5:3, за рахунку 5:5 мав три брейк-пойнти, але втратив їх, а потім віддав свою подачу, ведучи 40:15 – 5:7. Після цього гра остаточно вийшла з-під контролю – 1:6…

Питання без відповідей

Зовні всю провину легко можна покласти на Сачка, але минуло вже чимало часу після матчу, а ми так і не почули пояснень від капітана Ореста Терещука чи Федерації тенісу України.

Не менш цікаво хоча б зрозуміти, чому у складі не виявилося Іллі Білобородька, який грав у п’яти останніх парних зустрічах команди.

Неодноразово порушувалося питання, чому до команди не викликають найсильніших гравців, особливо в умовах кадрового дефіциту. Денис Молчанов залишається найкращим парним гравцем країни, але через непорозуміння (конфлікт?) із Федерацією чомусь завжди спортсмени залишаються поза збірною.

У результаті Україна за короткий час пройшла шлях від претендента на «кваліфаєрс» до учасника третього дивізіону Кубка Девіса.

Факти та цифри після дуелі з Тунісом

• Орест Терещук сподівався на цілком боєздатний склад, здатний здобути загальну перемогу, незважаючи на низькі позиції в рейтингу: Віталій Сачко (384), Олександр Овчаренко (311), Олексій Крутих (535), В’ячеслав Белінський (552) і Владислав Орлов (606).
• Україна провела 73 зустріч у Кубку Девіса, зазнавши 31 поразки (42 перемоги).
• Це третя поразка поспіль. Така серія сталася лише вчетверте і вдруге – під керівництвом Терещука (2010-2011). Найдовша серія поразок – чотири матчі.
• Сачко провів три матчі за вікенд і здобув свою першу перемогу, яка, на жаль, стала єдиною.
• Сачко вперше відкривав зустріч у Кубку Девіса.
• Крутих – найбільш досвідчений у нинішньому складі (9 матчів) і найуспішніший (5 перемог).
• Овчаренко відкрив лік своїм перемогам у складі збірної, вигравши «живий» матч, що залишав шанс на загальну перемогу.
• Сачко і Овчаренко стали 26 і 27 гравцями, які вигравали хоча б один матч за збірну.
• Орест Терещук провів 14 зустрічей у ролі капітана, випередивши Михайла Філіму (13), і тепер є найбільш досвідченим капітаном в історії. Однак за кількістю перемог (7) він поступається тому ж Філімі (9) і Олександру Долгополову-старшому (8).

Після серії неприємних поразок збірна України опустилася ще нижче й тепер, займаючи 40 місце у світовому рейтингу, отримала іншого екзотичного опонента.

Серед можливих суперників – Барбадос, Гонконг, Грузія, ПАР, Сальвадор, Естонія, Того, Китай, Словенія, Парагвай, Кіпр, Домініканська Республіка та Бенін – Україна отримала Домініканську Республіку, яка займає 66 сходинку у світовому рейтингу.

Базові дати матчу – 12-14 вересня.

Перемоги та поразки – невід'ємна частина тенісного життя, і наша збірна продовжить свій шлях, яким би складним він не був. Але головна проблема в тому, що поразки від Ізраїлю та Тунісу пройшли в абсолютній тиші з боку керівників та відповідальних за чоловічу збірну. Без відкритого аналізу помилок і чіткої стратегії будь-яка поразка ризикує стати не уроком, а прологом нових невдач.

Відповідальний редактор – Станіслав Матусевич.